#: locale=uk
## Випливаюче вікно
### Тіло
htmlText_1432AC9A_618E_67D1_41D8_0B694F2174D1.html = Замок у Золотому Потоці
Поселення виникло ще у ХІV столітті і називалось Загайполем. Польський король подарував його брацлавському воєводі Стефанові Потоцькому, який домігся для села статусу містечка з Магдебурзьким правом і перейменував його у Золотий Потік. Над однойменним потоком зберігся замок– головна садиба роду Потоцьких. Збудований у 1608 році із місцевого червоного пісковику, квадратний у плані з наріжними п’ятибічними баштами і трьома ярусами стрільниць, палацом та надбрамним будинком замок мав товщину мурів до 2-х метрів та висоту стін понад 5 метрів.
Замковий палац, в якому проживав Стефан Потоцький разом із своєю дружиною Марією Могилянкою, примикав до північно-західної стіни замку. Первісно він був одноповерховим, другий поверх добудовано пізніше. Головний фасад був оформлений ґанками і відкритою галереєю, а вхідний портал та лиштви вікон – різьбленням у ренесансному стилі.
З кінця ХVІІІ століття замок змінив кількох власників, останніми з яких до 1939 року була родина Гнєвошів. Віднедавна замок входить до складу Національного заповідника “Замки Тернопілля”.
Костел у Золотому Потоці
У 1634 році в містечку коштом Стефана Потоцького та його дружини Марії Могилянки було збудовано костел Різдва Богородиці. Вже через півтора десятка років храм зазнав пошкоджень внаслідок військових дій під час козацько-польської війни. Святиню відновили до 1653 року, коли у Золотому Потоці було засновано парафію у складі ще 14 сіл, обслуговувати яку довірили домініканцям.
Головною святинею храму була чудотворна ікона Матері Божої, яку урочисто внесли до вівтаря 9 вересня 1739 року. У 1945 році її вивезли до Польщі, а в костелі тепер представлена копія ікони.
В 1886 році починається перша його капітальна реконструкція, під час якої над центральним входом було збудовано вежу-дзвіницю в неоготичному стилі.
У 1935 році споруду значно пошкодила пожежа, під час Другої світової війни зруйновано вежу храму. Починаючи з 1945-го в долі будівлі домініканського костелу починається новий період – спочатку в його стінах розміщується зерносховище, потім кушнірський склад, який змінює будинок культури.
У 1992 році його повернули римо-католицькій громаді, завдяки якій костел було відновлено.
Палац Гнєвошів у Золотому Потоці
Зберігся у Золотому Потоці також невеликий палац, збудований неподалік від замку у 1838-1840 роках. Будівництво нового палацу обійшлося тодішнім власн икам Ольшевським в таку суму, що вони збанкрутували і вимушені були продати маєток. У 1875 році золотопотоцький маєток купив Володимир-Іполіт Ґнєвош. Родина Ґнєвошів володіла ним до самого приходу радянської влади у 1939 році. Сьогодні будівля відома як палац Гнєвошів.
Італійські архітектори спроектували споруду у стилі класицизму. Власники зібрали в палаці велику бібліотеку і колекцію творів мистецтва. Все це під час Першої світової війни у 1918 році було розграбовано. Сам палац непогано зберігся. Під час Другої світової війни він зазнав руйнувань. Кілька років тому Золотопотіцька громада провела часткові реставраційно-ремонтні роботи, оновлено фасад палацу та впорядковано територію навколо.
Церква у Губині
На невисокому пагорбі в центрі села Губин знаходиться дерев’яна церква Усікновення голови святого Івана Хрестителя. Попередня дерев'яна церква стояла на її місці, була знищена пожежею у 1835 році. Нова церква збудована у 1849 році (інші датують 1845 роком). Освячено храм у 1863 році.
Стіни святині складені із карпатських смерекових колод, які сплавили по Дністру. На підвалини використали дубові бруси.
Храм у вигляді хреста, п’ятизрубний, одноверхий. До квадратної нави із сходу і заходу примикають майже квадратні бабинець та вівтарна частина, а з півночі і півдня – короткі бічні рамера. Піддашшя навколо споруди опирається на «східці», утворені випусками зрубів.
Дзвіниця надбрамна, двоярусна, стоїть з півдня від церкви. Перший ярус мурований, другий – дерев’яний, зараз оббитий листовим залізом.
Прицерковна територія оточена муром із ламаного каміння. Вхід на храмове подвір’я проходить під дзвіницею.
Церква у Сокільці
Розташована на 10-метровій скалі над мальовничою долиною річки Стрипа. Знизу є печера. За легендами, вона була з'єднана з церквою, На місці існуючої церкви давно стояла монастирська святиня (монастир був заснований в 1609 чи 1619 роках), яку разом з монастирем знищили татари.
Нова церква за одними даними збудована у 1635 році, за іншими – в 1681 (цей рік видряпаний на одному з каменів фундаменту). Кошти для будівництва надав Ян Потоцький. Шестиярусний іконостас виготовлений оо. Василіанами у 1723 році.
Церква дерев’яна, тризрубна, з кам’яним цоколем. Зруби бабинця і вівтарної частини менші за розмірами. Піддашшя навколо будівлі опирається на дерев’яні стовпчики.
Святиня відремонтована в кінці 1980-х років або на початку 1990-х, коли її відкрили для богослужінь
Муровано-дерев'яна двоярусна дзвіниця з трьома дзвонами тепер опинилася через дорогу від церкви. Прицерковна територія зберегла кам'яну огорожу.
+380 98 158 3692
info@dnister.org
facebook.com/TeplePodillia
Instagram: teple_podillia
www.dnister.org
Золотий Потік та околиці
Поселення виникло ще у ХІV столітті і називалось Загайполем. Польський король подарував його брацлавському воєводі Стефанові Потоцькому, який домігся для села статусу містечка з Магдебурзьким правом і перейменував його у Золотий Потік. Над однойменним потоком зберігся замок ХVІІ століття – головна садиба роду Потоцьких. Збудований із місцевого червоного пісковику, квадратний у плані з наріжними п’ятибічними баштами і трьома ярусами стрільниць, палацом та надбрамним будинком замок мав товщину мурів до 2-х метрів та висоту стін понад 5 метрів.
Значного руйнування і занепаду зазнав Золотий Потік від турків. З кінця ХVІІІ століття замок змінив кількох власників, останніми з яких до 1939 року була родина Гнєвошів. При них вигляд замку змінився: втрачено одну із наріжних башт, перебудовано і розширено палацову споруду, засипано криницю, із надбрамного будинку знято гербову таблицю Потоцьких. На сьогодні частково залишились стіни замку та палацу, три кутові та надбрамна вежі. У деяких місцях помітні сліди валу і рову, що додатково укріплювали замок.
У 1634 році в містечку коштом Стефана Потоцького та його дружини Марії Могилянки було збудовано костел Різдва Богородиці. Головною святинею храму була чудотворна ікона Матері Божої. У 1945 році її вивезли до Польщі, а в костелі тепер представлена копія ікони.
Зберігся у Золотому Потоці також невеликий палац, збудований неподалік від замку у 1838-1840 роках. Сьогодні він відомий як палац Гнєвошів. Італійські архітектори спроектували споруду у стилі класицизму. Під час Другої світової війни вона зазнала руйнувань, після чого неодноразово відбудовувалась та змінювала свій вигляд. Кілька років тому Золотопотіцька громада провела часткові реставраційно-ремонтні роботи, оновлено фасад палацу та впорядковано територію навколо.
___
Добратися до Золотого Потоку
Автомобілем:
- із Львова через Тернопіль відстань 224 км (3 год 56 хв);
- із Києва через Рівне відстань 567 км (7 год 21 хв);
- з Одеси через Умань і Тернопіль відстань 762 км (9 год 58 хв).
Автобусом:
- зі Львова: автобус Львів – Бучач (2 відправлення в день), далі автобус Тернопіль – Золотий Потік (5 відправлень в день), Тернопіль – Губин (1 відправлення в день), Бучач – Сновидів (1 відправлення в день);
- з Івано-Франківська: транзитні автобуси до Бучача (39 відправлень в день), далі транзитні автобуси до Золотого Потоку (7 відправлень в день);
- з Тернополя: автобус Тернопіль – Золотий Потік (5 відправлень в день), Тернопіль – Губин (1 відправлення в день);
- із Бучача: транзитні автобуси до Золотого Потоку (7 відправлень в день).
Поїздом:
- зі Львова: на Тернопіль (23 відправлення на добу), далі автобусом;
- із Києва: на Тернопіль (16 відправлень на добу), далі автобусом;
- з Одеси: на Тернопіль (3 відправлення на добу), далі автобусом.
Інформаційна та організаційна підтримка Теплого Поділля
+380 98 158 3692
info@dnister.org
facebook.com/TeplePodillia
Instagram: teple_podillia
www.dnister.org
Золотий Потік та околиці
Поселення виникло ще у ХІV столітті і називалось Загайполем. Польський король подарував його брацлавському воєводі Стефанові Потоцькому, який домігся для села статусу містечка з Магдебурзьким правом і перейменував його у Золотий Потік. Над однойменним потоком зберігся замок ХVІІ століття – головна садиба роду Потоцьких. Збудований із місцевого червоного пісковику, квадратний у плані з наріжними п’ятибічними баштами і трьома ярусами стрільниць, палацом та надбрамним будинком замок мав товщину мурів до 2-х метрів та висоту стін понад 5 метрів.
Значного руйнування і занепаду зазнав Золотий Потік від турків. З кінця ХVІІІ століття замок змінив кількох власників, останніми з яких до 1939 року була родина Гнєвошів. При них вигляд замку змінився: втрачено одну із наріжних башт, перебудовано і розширено палацову споруду, засипано криницю, із надбрамного будинку знято гербову таблицю Потоцьких. На сьогодні частково залишились стіни замку та палацу, три кутові та надбрамна вежі. У деяких місцях помітні сліди валу і рову, що додатково укріплювали замок.
У 1634 році в містечку коштом Стефана Потоцького та його дружини Марії Могилянки було збудовано костел Різдва Богородиці. Головною святинею храму була чудотворна ікона Матері Божої. У 1945 році її вивезли до Польщі, а в костелі тепер представлена копія ікони.
Зберігся у Золотому Потоці також невеликий палац, збудований неподалік від замку у 1838-1840 роках. Сьогодні він відомий як палац Гнєвошів. Італійські архітектори спроектували споруду у стилі класицизму. Під час Другої світової війни вона зазнала руйнувань, після чого неодноразово відбудовувалась та змінювала свій вигляд. Кілька років тому Золотопотіцька громада провела часткові реставраційно-ремонтні роботи, оновлено фасад палацу та впорядковано територію навколо.
Добратися до Золотого Потоку
Автомобілем:
- із Львова через Тернопіль відстань 224 км (3 год 56 хв);
- із Києва через Рівне відстань 567 км (7 год 21 хв);
- з Одеси через Умань і Тернопіль відстань 762 км (9 год 58 хв).
Автобусом:
- зі Львова: автобус Львів – Бучач (2 відправлення в день), далі автобус Тернопіль – Золотий Потік (5 відправлень в день), Тернопіль – Губин (1 відправлення в день), Бучач – Сновидів (1 відправлення в день);
- з Івано-Франківська: транзитні автобуси до Бучача (39 відправлень в день), далі транзитні автобуси до Золотого Потоку (7 відправлень в день);
- з Тернополя: автобус Тернопіль – Золотий Потік (5 відправлень в день), Тернопіль – Губин (1 відправлення в день);
- із Бучача: транзитні автобуси до Золотого Потоку (7 відправлень в день).
Поїздом:
- зі Львова: на Тернопіль (23 відправлення на добу), далі автобусом;
- із Києва: на Тернопіль (16 відправлень на добу), далі автобусом;
- з Одеси: на Тернопіль (3 відправлення на добу), далі автобусом.
Інформаційна та організаційна підтримка Теплого Поділля